Декада циклової комісії філологічних дисциплін, фізичної культури та захисту України триває!
День 4. Сьогодні, у час війни, чимало людей відчувають втому, сум, пригнічення. Почуття радості затьмарюють тривожні думки. Але є одна річ, яка не вимагає багато уваги й часу. Це – поезія. Вона лікує, надихає, розчулює, смішить. У Ліни Костенко є слова: “Поезія-це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…”. З цим важко посперечатися. Бо саме дотик, що лікує, надихає, окрилює, відчули на собі учасники нинішнього заходу.
Літературна зустріч “Поетичний десант”, організована викладачкою української мови і літератури Олексюк Л. В. для здобувачів освіти І-ІІ курсу, стала справжнім святом поезії- ніжної й мелодійної, серйозної й іронічної, інтимної й громадянської,- отої музики душі, що пробуджує в її глибинах найпотаємніше.
Десантувалися до нас поети з Луцька – члени Волинської обласної організації Національної спілки письменників України: Ольга Ляснюк, Микола Мартинюк, Наталія Шульська, Олександр Ковч. Людмила Володимирівна Людмила Олексюк насамперед ознайомила слухачів із етапами утвердження цього обласного літературного об’єднання, такого щедрого на таланти. Модерувала захід голова обласної організації НСПУ Ольга Ляснюк.
Митці слова знайомили студентів з основними віхами свого життя, ділилися творчими здобутками, читали поезії, відповідали на запитання слухачів, невимушено запросивши їх до спілкування. Студенти ж радо зустріли гостей, декламували їх вірші, уважно слухали їхні одкровення, ставили запитання.
Здавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які відбувалися чи то в суспільстві, чи у житті людини. Саме вірші в усі війни першими линули з фронту. І лише потім усе це підхоплювала проза. Так і тепер. Чи не найдраматичнішими є поезії про війну, що звучали з уст поетів, гостей нинішнього дня. І хоч ” війна підрізала нам крила”, принесла “солоні сльози матерів”, та усі єдині у думці: “кануть двоглаві виродки”, “заквітують котики на згарищах”, адже “з Україною стоїть Бог”.
Озирнімося довкола, відшукаймо поезію в буденному, чомусь такому, що знову і знову нас надихає, обнадіює, вселяє віру в Перемогу над підступним ворогом!
